Римський театр Сагунто став темою лекції в Національному археологічному музеї Мадрида
Археологиня Кармен Аранегі проаналізувала політичну й міську роль Римського театру Сагунто на лекції у вівторок в Національному археологічному музеї Мадрида.
Коли римський театр стає темою дискусії в стінах національного музею, питання, яке за цим стоїть, насправді не суто археологічне, а політичне: яку саме роль ця будівля відігравала в житті міста, що її звело? Саме це стало темою лекції, яку у вівторок прочитала археологиня Кармен Аранегі Гаско в Національному археологічному музеї Мадрида (MAN) під назвою «Римський театр як політична і міська ікона: Сагунтум» — присвяченої саме пам'ятці Сагунто.
Аранегі, почесна професорка археології Валенсійського університету, доводила у своїй доповіді, що будівля була не просто місцем для вистав, а ключовим елементом планування стародавнього Сагунтуму: вона слугувала сполучною ланкою між форумом і частиною міста, збудованою на схилі пагорба, а її присутність, помітна з головних під'їзних шляхів до міста, формувала водночас і міський краєвид, і почуття причетності його мешканців.
Лекція є частиною ширшої виставки «Від грецької трагедії до римської комедії: античний театр», яка займає вітрину Vitrina CERO музею до 18 жовтня і, спираючись на власні фонди музею, представляє античний театр не лише як розвагу, а й як інструмент поширення ідей та політичних і соціальних позицій упродовж усієї історії. Захід відбувся в актовій залі музею, а представила його широкому загалу директорка музею Ісабель Іскʼєрдо Пераіле.
Час для лекції обрано не випадково: цього року минає рівно 130 років відтоді, як театр 26 серпня 1896 року отримав статус Національної пам'ятки — це зробило його однією з перших будівель усієї Іспанії, яка отримала такий рівень охорони, майже за два десятиліття до того, як подібний статус поширився на решту країни. Однак це раннє визнання не вберегло пам'ятку від подальших гучних суперечок. Між 1990 і 1994 роками архітектори Джорджо Грассі та Мануель Портасе́лі провели масштабну реставрацію, яка суттєво змінила глядацькі місця і сценічний простір; проєкт зрештою опинився в суді, і Вищий суд правосуддя Валенсійської спільноти визнав його незаконним через порушення Закону про історичну спадщину Іспанії 1985 року — рішення, яке Верховний суд Іспанії згодом неодноразово підтверджував у наступних інстанціях. Ця тривала й гучна судова історія робить саму будівлю показовим прикладом зіткнення між сучасним архітектурним втручанням і збереженням історичної спадщини, яке Аранегі поставила в самий центр своєї лекції.
На лекцію завітала делегація мерії Сагунто, запрошена безпосередньо музеєм. Її очолив мер Даріо Морено в супроводі радниці з питань культурної спадщини і туризму Наталії Антоніно та технічних працівників профільного відділу мерії. Для мерії участь у заході такого рівня — не просто протокольний жест: вона доповнює стратегію популяризації пам'ятки, яку мерія послідовно розвиває вже певний час, і має на меті зміцнити зв'язки з однією з провідних археологічних установ усієї Іспанії.
Мерія часто спирається саме на таке зовнішнє визнання, коли обстоює нове фінансування пам'ятки перед іншими органами влади — чи то через європейські гранти на спадщину, чи через угоди з урядом Валенсії: що більша загальнонаціональна увага до монумента, то вагоміші аргументи має мерія для майбутніх інвестицій у його утримання, реставрацію і туристичне просування.
Для тих, хто знає Римський театр лише за його літніми виставами, лекція Аранегі додає зовсім інший вимір: будівлі, яка водночас була сценою для античного театру, символом громадянської ідентичності в римські часи і предметом тривалих судових суперечок уже в демократичній Іспанії. Таке поєднання — живої пам'ятки, теми академічних дискусій і героя судових рішень — доволі рідкісне серед римської спадщини, збереженої у Валенсійській спільноті, і частково пояснює, чому такий авторитетний музей, як MAN, присвятив їй окрему сесію в межах своєї програми про античний театр.
Ця загальнонаціональна увага також вписується у власний календар подій пам'ятки в Сагунто, де щороку проходить, зокрема, фестиваль Ludi Saguntini. Відділ культурної спадщини і туризму мерії часто спирається саме на такі появи, щоб підкріпити свій аргумент про те, що Римський театр заслуговує на відвідувачів цілий рік, а не лише тоді, коли це збігається із сезоном живих вистав. За інформацією El Periódico de Aquí, з додатковими даними Wikipedia.