Репортаж показує найстаріші будинки Естівельї в Камп-де-Морведре
Репортаж видання El Periódico de Aquí показує найцікавіші будинки і фасади Естівельї — села в Камп-де-Морведре, комарці Сагунто, — яке адміністративно належало Сагунто до 1535 року.
Камп-де-Морведре — комарка, до якої належить Сагунто, — зберігає в своїх селах спадщину народної архітектури, яка рідко привертає стільки уваги, скільки великі памʼятки. Репортаж видання El Periódico de Aquí пропонує прогулятися Естівельєю, звертаючи увагу саме на ті фасади й будинки, які, не маючи офіційного статусу пам'ятки, розповідають економічну та соціальну історію містечка.
У самому репортажі нагадують, що Естівелья задокументована з 1348 року, а перша установча грамота (carta pobla) містечка, датована 16 червня 1382 року, з'явилася разом із грамотами сусідніх хуторів Бесельга та Аренес. Крім того, містечко адміністративно належало Сагунто — тоді званому Морведре — аж до 1535 року; цей історичний звʼязок пояснює, чому чимало тамтешніх старовинних панських будинків були повʼязані з орендарями та управителями володінь, підпорядкованих саме Сагунто, повідомляє Wikipedia.
Маршрут починається на Carrer del Dr. L. Caballero Anadón, де впродовж кількох поколінь стояв будинок родини Обрер — орендарів, що прийшли з Грау-де-Валенсія і три покоління поспіль управляли панськими володіннями. Комплекс, нині поділений на кілька окремих будівель, і досі зберігає традиційні пропорції, ковані ґрати та гармонійний фасад навпроти старого муру різниці Баронії.
На Plaça d'Espanya, колишній Tenda Vella, стоїть будинок родини Арбіол — особливий завдяки цегляній арці на стінах (незвичайна деталь для цієї місцевості) та ініціалам «L.S.», вирізьбленим на дверях; сьогодні він уже не житловий, але перебуває у прийнятному стані. Поруч, на теперішній Plaça de la Constitució — колишній Головній площі, де й досі проходить щотижневий ринок, — будинок родини Гільйот-Вілянова вирізняється балконом, оздобленим керамікою XVIII століття, який у 2014 році мало не зник, а нещодавно був відреставрований власниками.
Найсвоєріднішим прикладом, утім, є колишня резиденція родини Мартінес Каталá-Рубіо на Carrer Josep M. Blasco, зведена на місці колишнього баронського саду. Промисловець-шовковик Вісенте Мартінес Каталá придбав ділянку 1879 року і збудував будинок із великим приміщенням для розведення шовкопрядів; згодом маєток перейшов до його своячениці Емілії Рубіо, яка була одружена з лікарем із Патерни Федеріко Бальєстером. Мерія Естівельї нещодавно придбала цей будинок, який зберігає значну етнологічну спадщину та бібліотеку, що, за словами репортажу, дозволить відтворити життя промисловця-шовковика і глибше пізнати історію валенсійського шовківництва.
Маршрут завершується будинками літніх мешканців початку ХХ століття — зокрема будинком Уртадо зі скошеною плиткою, рідкісною для цієї комарки, та будинком лікаря Хоакіна Кальво — прикладом еклектики з бароковим декором із фантастичних мотивів. Автори репортажу підсумовують, що ці «живі» фасади, поза владою чи релігією, зберігають ідентичність кожного села і заслуговують на захист від плину часу. За даними El Periódico de Aquí, з додатковою інформацією від Wikipedia.